«Ніч перед Різдвом» Гоголь переказ
В ніч перед Різдвом місяць сходить на небо, щоб висвітлити хутір. Відьма, збираючи зірки, зустрічає чорта, який краде з неба місяць, щоб помститися ковалю Вакулі, за майстерно розписану церковну стіну. В безмісячну ніч козак Чуб, батько красуні Оксани, не піде до дяка на кутю, і Вакула не зустрінеться перед святом зі своєю коханою.
Поки чорт доглядав за відьмою, нашіптував їй те, що «зазвичай нашіптують всьому жіночому роду», Чуб із кумом, вийшовши з дому і здивувавшись непроглядній пітьмі, все-таки пішли на застілля.
В цей час, в хату Чуба тихо увійшов коваль. Розпещена Оксана крутилася перед дзеркалом, нахвалюючи свою красу. Милуючись собою, вона не відразу помітила ввійшовшого Вакулу. Серце коваля було повно ніжності, а Оксана лише глузувала над ним. Стук у двері перервав їх бесіду. Коваль пішов відкривати. За дверима виявився збившийся через заметіль з дороги Чуб, який втратив попутника. Козак вирішив повернутися додому. Побачивши свою хату, він постукав. Однак, почувши голос коваля, подумав, що забрів не в свій будинок. Вакула, що не розібравши через хуртовину, хто прийшов, вигнав козака, трохи його не побивши. Чуб зметикував, що хата чужа, а в ній коваль, значить, мати Вакули вдома одна і попрямував в гості до Солохи.
Чорт, вившись навколо відьми, зронив місяць, який піднявся в небо і освітив все навколо. Заметіль стихла. Галаслива юрба вломилася в хату Чуба і закрутила у веселому хороводі Оксану і коваля. На одній зі своїх подруг горда красуня побачила красиві черевики, розшиті золотом. Закоханий Вакула пообіцяв дістати для бажаної Оксани черевики ще красивіші, але примхлива дівчина заявила, що їй потрібні тільки ті, що носить сама цариця, і, якщо коваль дістане їй такі, то вона вийде за нього заміж.
У будинок привітної Солохи один за одним почали приходити гості — шановані козаки. Чорт сховався в мішок з-під вугілля. Потім голові і дяку довелося залазити в мішки. Найбажаніший гість — вдова Чуб, чиє багатство планувала прибрати до рук Солоха, вліз в мішок на дяка. Самий останній гість, козак Свербигуз, був «великий тілом» і в мішок б не помістився. Тому його Солоха вивела в город, щоб вислухати, навіщо він прийшов.
Вакула, повернувшись додому, побачив посеред хати мішки і вирішив прибрати їх. Взявши важку ношу, він вийшов з дому. На вулиці, в веселому натовпі, йому почувся голос Оксани. Вакула кинув мішки, пробрався до коханої, але Оксана, нагадавши йому про черевички, засміялася і втекла. Розгніваний коваль вирішив звести рахунки з життям, але, схаменувшись, пішов за порадою до запорожця Пацюка. З чуток, Пузатий Пацюк водив дружбу з нечистою силою. Зневірений Вакула запитав, як знайти дорогу до чорта, щоб отримати від нього допомогу, але Пацюк дав невиразну відповідь. Опритомнівши, благочестивий коваль вибіг із хати.
Чорт, що сидів у мішку за спиною Вакули, не міг упустити таку здобич. Він запропонував ковалю угоду. Вакула погодився, але зажадав закріпити договір і, обманом перехрестивши чорта, зробив його смирним. Тепер чорт змушений був везти коваля в Петербург.
Гуляючі дівчата знайшли мішки, кинуті Вакулою. Вирішивши подивитися, що наколядував коваль, вони поспішили за санками, щоб відвести знахідку до Оксани в хату. Через мішок, в якому сидів Чуб, розгорається суперечка. Кумова дружина, думаючи, що всередині мішка кабан, відбила його у чоловіка і ткача. На загальний подив в мішку виявився не тільки Чуб, а й дяк, а ще в одному — голова.
Прилетівши в Петербург на чорті, Вакула зустрів запорожців, що проїздили раніше через Диканьку, і поїхав з ними на прийом до цариці. Під час прийому запорожці ведуть мову про свої турботи. Цариця запитала, чого ж хочуть козаки. Вакула впав на коліна і попросив черевички, такі ж, як у государині. Убита щирістю коваля, цариця звеліла принести йому черевички.
Весь хутір гомонів про смерть коваля. А Вакула, обдурив чорта, прийшов з подарунками до Чуба сватати Оксану. Козак дав згоду ковалю, а Оксана з радістю зустріла Вакулу, готова вийти за нього і без черевиків. Пізніше у Диканьці хвалили чудно розписаний будинок, в якому жила сім’я коваля, і церква, де майстерно був зображений чорт в пеклі, в якого всі плювали, коли проходили мимо.
http://dovidka.biz.ua/nich-pered-rizdvom-korotkiy-zmist/
Переказ українською мовою "Різдво".
Напевне, в житті кожної людини настає час, коли вона змушена озирнутися на свій життєвий шлях і замислитися над власною долею.
Здавалося, в житті Скруджа такий момент не настане ніколи. «Це був старий грішник - заздрісний, жадібний, твердий, як кремінь, але ніяке кресало не могло викресати з нього благородної іскри». І торував він дороги життя, «нехтуючи людським співчуттям». Щоб розбудити душу такої людини, потрібне диво. І Діккенс творить таке диво. У Різдвяну ніч Скрудж вирушає в подорож у часі та просторі, щоб віднайти своє людське серце.
До Скруджа приходить дух минулого Різдва, й одна по одній змінюються картини життя Скруджа. Ось він бачить рідне село і себе маленьким самотнім хлопчиком, покинутим близькими. Найулюбленішим заняттям цього хлоп’яти було читання. Він тоді уявляв себе Робінзоном, мріяв про великий світ і пригоди. Пригадавши все це, Скрудж заплакав, шкода йому стало і себе малого, і своїх дитячих мрій. Потім побачив він свою маленьку сестру, яка щирим серцем любила його, жаліла й умовила батька забрати хлопця з пансіону додому. І соромно стало Скруджеві, що він відмовився прийти на Різдво до племінника, бо тепер вважав родинні почуття дурницею. Дух Минулого Різдва нагадав Скруджеві, що він був колись веселим і щасливим, радів людям і життю, але гроші поступово заступили в його серці всі почуття.
Потім прийшов Дух теперішнього Різдва. Разом із ним перенісся Скрудж в домівки свого бідного писаря, племінника. Скрізь раділи, святкували Різдво, сподівалися на краще. Чув Скрудж, як в обох родинах згадали його, пожаліли і побажали щастя.
Останній дух показав Скруджу те, що станеться після його смерті. «Ділових людей», яких так поважав Скрудж, цікавило тільки те, кому старий скнара залишив гроші. Чужі люди були біля його мертвого тіла і розкрадали все, що можна було вкрасти. Жахнувся Скрудж і захотів змінити своє життя.
Подорож у часі та просторі дала можливість Скруджеві осягнути своє життя і сприяла його переродженню.
Один із найвідоміших англійських письменників XIX ст. Ч. Діккенс із співчуттям ставився до бідних людей. Своїми творами він сподівався звернути увагу багатих на несправедливість, яка існує в суспільстві, та перевиховати їх. Цій темі присвячена його повість «Різдвяна пісня у прозі».
Головний герой твору - власник торгової спілки «Скрудж і Марлей» Скрудж. Це була дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його. Скрудж не поважав свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти.
Увечері перед Різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі до нього з’явився привид товариша і компаньйона Марлея, про якого він давно забув. Привид Марлея розповів, як він тепер кається і страждає через те, що не робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом Минулого, Духом Теперішнього та Духом Майбутнього Різдва.
Подорож Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє допомогли йому багато дечого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною - давав щедрі пожертви бідним, допоміг сім’ї клерка Боба, привітно ставився до племінника - сина улюбленої сестри Фен.
Ця історія, як і повинно бути в різдвяному оповіданні, закінчується щасливо. І нагадує людям, що вони повинні не марнувати часу, поспішати робити добро ближнім своїм.
http://www.oblosvita.kiev.ua/2731/rizdvo-yak-svyato-nadii/
Переказ "Різдво"
У розчиненi дверi гуцулiв надiйшли рiздвянi свята, принiсши давно
народженi вiншування, колядування. Рiздво свято перемоги дня над нiччю,
свято сподiванок, свято родючостi мар-жинки. Тиху радiсть дає воно
ґаздам з давнiх-давен, коли ще гуцули молилися Велесу й приносили
йому в жертву ягнятко першого окоту. Найдорожчим гостем зустрiчають
ґазди в цей день ватага чарiвника полонини, що заступив тепер
прадавнього отамана, який водив гуцулiв на смiливi вчинки, боронячи
рiднi гори й долини вiд напасникiв-чужинцiв. Рiздво свято готування в
далекi мандри, зустрiчi рiдних i друзiв. Сходяться й обiймаються
побратими в цi днi, а в колядках славиться праця скотарiв, хлiборобiв,
вихваляються доброти й чесноти людей. То все дари сонця, що
пiдiймається щодень вище над заснiженими верхiв'ями, предрiкаючи
перемогу тепла (I. Пiльгук; 115 сл.).
http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/perekaz_rizdvo.txt
|
