Розповідь про літо - Розповідь
Вітаю Вас Гість!
Субота, 03.12.2016, 09:44
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Вірш [18]
Вірші дитячі українською мовою для школярів, вчителів та школи. Віршований твір у якому зображені різні події та характери персонажів віршу
Твір [48]
Твори украънською мовою - твір опис, твір роздум та розповідь про важливі події життя для 1-4, 5, 6, 7, 8 та 9 класів середньої школи та 10, 11 класу вищої школи
Мінітвір, мініатюра [5]
Мінітвори - стислі зображення подій або описи на різноманітні теми
Українські диктанти [3]
Cловниковий та графічні диктанти з української мови та літератури для дітей, школярів та вчителів
Діалог [6]
Діалоги українською мовою - розмова між двома та більше персонажами або дійовими осібами
Розповідь [8]
Твір розповідь - це художнє зображення подій сюжету розповіді та вчинків героїв твору від імені дійової особи чи письменника
Казки [11]
Українські народні казки для дітей та дорослих, народна розповідь про надумані події
Привітання [16]
Прикольні та смішні привітання зі святами, поздоровлення з днем народження, новорічні привітання та інші
Приказки, прислів'я [10]
Українські прислів'я та приказки українською мовою про життя, добро, любов, дружбу, природу
ГДЗ [0]
Для школи та школярів - готові домашні завдання, ГДЗ з різних предметів
Перекази [1]
Перекази з української мови та літератури за творами відомих письменників
Диктанты [2]
Диктанты на русском языке для школьников и школы
Сочинения [21]
Сочинения для школьников по русскому языку

Наше опитування

Яка тема вас більш цікавить?
Всього відповідей: 1825

Статистика


Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук

Вірші для дітей та школярів

Твори з української мови та літератури

Українські диктанти на шкільні теми

Интересное

Друзі сайту

Теми

Головна » Файли » Розповідь

Любі друзі та відвідувачі сайту! Для вас Розповідь з української мови та літератури. Мінітвори, українські вірші для дітей та школярів. Розповідь допоможуть вам у підготовці до школи, уроків, у навчальному процесі, Різноманітні теми творів та диктантів ви знайдете на нашому сайті
Розповідь про літо
13.08.2015, 10:26


Твір-розповідь на тему: "Мій відпочинок влітку"

Літо... Найпрекрасніша пора. І я завжди з нетерпінням чекаю на нього.
Влітку я допомагав бабусі в городі та дідусеві на пасіці. Коли я закінчував роботу вдома, то виходив на вулицю погуляти з друзями. Ми купалися в ставку, грали у футбол, збирали лікарські трави, але найбільше мені сподобалося ловити рибу.
Одного разу мій тато, я та мій друг Віталик вирішили піти порибалити. Коли виходили, було темно, аж ось запалав небосхил - це сходило сонце. Спочатку воно освітило темні верхівки дерев, а через де-кілька хвилин ми побачили березовий гай і до цього ще сонний ставок. На траві блищали крапельки роси, здавалося, що це міріади зірок спустилися на землю.
Біля оповитого вранішнім туманом ставка, своїм співом нас зустріли пташки. Прошелестів крилами журавель. Терпкий аромат польових квітів лоскотав ніздрі.
Ми зупинилися на березі і у зручному місці розклали свої нехитрі снасті. Як по команді, закинули гачки з лескою у воду. Першим у воді застрибав поплавок у мого тата, ще хвилина - і тато витяг окунця. Потім я витяг карася. Мій друг Віталик не забарився і теж витяг карася.
Втомлені, але веселі, з уловом ми поверталися додому. Першим нас зустрів мій собака Чара. Він швидко побіг до нас і почав обнюхувати і крутити руденьким хвостом.
Але час, нажаль, спливає... Скоро закінчилися канікули, і треба було знову повертатися до міста, щоб продовжити навчання.
Як чудово влітку!

http://www.ukrlib.com.ua/sochm/printout.php?id=202

Розповідь на тему: "Літо"

Літо, літечко! Тепленько, сонячно, гарно! Та, ні… Не просто гарно, а чудово, казково! Така благодать на землі, коли приходить чарівне літо. Теплі промені яскравого сонечка зігрівають навколишній світ. Все цвіте, достигає. Колоситься збіжжя, наливаються солодкими соками сади і городи. І кожна ягідка додає радість і задоволення. Літо приносить красу, тепло і радість. Манить до себе річка і озеро, кличе синє море у лагідні хвилі. А в лісі яка краса! Не так спекотно, як у полі, а прохолодно, свіжо і тебе він напуває ароматом різнотрав’я і дерев, які десь під самим небом гойдаються, сходяться своїми верхівками і розходяться, сходяться і розходяться… А ти лежиш на зеленій травичці і закохано дивишся на цей казковий і дивовижний світ, у якому випало щастя жити. Чудова пора року! Хочеться, щоб літо ніколи не закінчувалося. Та дні швидко минають і ось уже на горобині починають червоніти ягідки, Достигають яблука і груші… Добігає до кінця літо-літечко…

(Надія Красоткіна)

http://ditky.in.ua/olito/594-lito-krasotkina


Твір-розповідь на тему: "Літо"

На початку літа бувають самі довгі дні. Годин дванадцять сонце не сходить з неба, і вечірня зоря ще не встигає згаснути на заході, як на сході показується вже білувата смужка - ознака наближення ранку. І чим ближче до півночі, тим дні влітку довше і ночі коротшими.
Високо-високо піднімається сонечко влітку, не те що взимку: ще трохи вище, і воно стало б прямо над головою. Майже прямовисні промені його сильно гріють, а до полудня навіть і палять немилосердно. Ось підходить полудень; сонце підійнялося високо на прозорий блакитний небозвід. Тільки подекуди, як легкі срібні риски, видно перисті хмарки - провісники постійної хорошої погоди, або відра, як кажуть селяни. Вище вже сонце йти не може і з цієї точки стане спускатися до заходу. Точка, звідки сонце вже починає схилятися, називається полуднем. Станьте лицем до полудня, і та сторона, куди ви дивитеся, буде південь, ліворуч, звідки піднялося сонце, схід, направо, куди воно хилиться, - захід, а позаду вас - північ, де сонце ніколи не буває.
Опівдні не тільки на саме сонце неможливо поглянути без сильної, пекучого болю в очах, але важко навіть дивитися на блискуче небо і землю, на все, що освітлене сонцем. І небо, і поля, і повітря залиті гарячим, яскравим світлом, і око мимоволі шукає зелені і прохолоди. Аж надто тепло! Над відпочиваючими полями (тими, на яких нічого не посіяно в цьому році) струмує легкий пар. Це тепле повітря, наповнений випарами: струмуючи, як вода, він піднімається від сильно нагрітої землі. Ось чому наші розумні селяни і кажуть про таких полях, що вони відпочивають під паром. На дереві нічого не ворухнеться, і листя, ніби стомлені жаром, повисли. Птахи поховалися в лісовій глушині; домашню худобу перестає пастися і шукає прохолоди; людина, облитий потом і відчуваючи сильне виснаження, залишає роботу: все чекає, коли спаде жар. Але для хліба, для сіна, для дерев необхідна ця спека.
Проте ж довга посуха шкідлива для рослин, які люблять тепло, але люблять і вологу; важка вона і для людей. Ось чому люди радіють, коли набіжать грозові хмари, вдарить грім, заблискає блискавиця і освежительной дощ напоїть спраглу землю. Тільки б дощ не був з градом, що іноді трапляється серед самого жаркого літа: град згубний для поспевающих хлібів і лоском кладе інше поле. Селяни ревно молять Бога, щоб граду не було.
Все, що почала весна, доканчивает літо. Листки виростають у всю свою величину, і, недавно ще прозора, гай робиться непроглядним житлом тисячі птахів. На заливних луках густа, висока трава хвилюється, як море. У неї ворушиться і дзижчить цілий світ комах. Дерева в садах відцвіли. Яскраво - червона вишня і темно-малинова слива вже миготять між зеленню; яблука і груші ще зелені і ховаються між листками, але в тиші зріють і наливаються. Одна липа ще у кольором і пахне. В її густому листі, між її трохи біліли, але запашними квіточками, чути стрункий, невидимий хор. Це працюють з піснями тисячі веселих бджілок на медових, запашних квіточках липи. Підійдіть ближче до співаючого дереву: навіть пахне від нього медом!
Ранні квіти вже відцвіли і заготовляють насіння, інші ще в повному кольорі. Жито піднялася, заколосилась і вже починає жовтіти, хвилюючись, як море, під натиском легкого вітру. Гречка в цвіту, і ниви, засіяні нею, ніби покриті білою пеленою з рожевим відтінком; з них несеться той же приємний медовий запах, яким приманює бджіл квітуча липа.
А скільки ягід, грибів! Немов червоний корал, дбає в траві соковита суниця; на кущах развесились прозорі сережки смородини... Але чи можливо перерахувати все, що з'являється влітку? Одне зріє за іншим, одне наздоганяє іншого.
І птаха, й звіра, і комасі влітку роздолля! Ось вже і молоденькі пташки пищать у гніздах. Але поки ще в них підростуть крила, турботливі батьки з веселим криком снують в повітрі, відшукуючи корм для своїх пташенят. Крихітки давно вже висувають з гнізда свої тоненькі, ще так оперилися шийки і, розкривши носики, чекають подачки. І корму досить для птахів: та підіймає кинуте колосом зерно, інша і сама по-тріпає зреющую гілку конопель або почнет соковиту вишню; третя женеться за мошками, а вони купами товчуться в повітрі. Пильне яструб, широко розпустивши свої довгі крила, майорить високо в повітрі, пильно видивляючись курчати або іншу якусь молоденьку, не-дослідну пташку, загублену матері, - вгледить десь і, як стріла пуститься він на бідолаху; не минути їй жадібних кігтів хижої, м'ясоїдною птиці. Старі гуси, гордо витягнувши свої довгі шиї, голосно ґелґочуть і ведуть на воду своїх маленьких діток, пухнастих, як весняні баранці на вербах, і жовтих, як яєчний жовток.
Волохата, різнобарвна гусениця хвилюється на своїх численних ніжках і гризе листя і плоди. Строкатих метеликів пурхає вже багато. Золота бджілка невтомно працює на липі, на гречку, на запашному, солодкому конюшині, на безлічі різноманітних квітів, дістаючи усюди те, що їй потрібно для виготовлення її хитрих, пахучих стільників. Невгамовний гул стоїть у пасіках (пчельниках). Скоро бджілкам стане тісно в вуликах, і вони почнуть роїтися: розділятися на нові працьовиті царства, з яких одне залишиться вдома, а інше полетить шукати нового житла де-небудь в дупластім дереві. Але пасічник перехопить рой на дорозі і посадить його в давно приготований для нього новенький вулик. Мураха вже багато налаштував нових підземних галерей; запаслива господиня білка вже починає тягати в своє дупло достигають горіхи. Всім привілля, всім роздолля!
Багато, багато влітку роботи селянину! Ось він зорав озимі поля і приготував до осені м'яку колиску хлібного зерна. Ще не встиг він скінчити оранки, як вже настає пора косити. Косарі, в білих сорочках, з блискучими і дзенькають косами в руках, виходять на луки і дружно підкошують під корінь високу, вже осеменившуюся траву. Гострі коси блищать на сонці і дзвенять під ударами набитий піском лопатки. Жінки також дружно працюють граблями і звалюють вже подсохшее сіно в копиці. Приємний дзвін кіс і дружні, дзвінкі пісні лунають всюди з луків. Ось вже будуються і високі круглі стоги.
Хлопчики валяються в сіні і, штовхаючи один одного, заливається дзвінким сміхом; а волохата лошаденка, вся засипана сіном, ледве волочить на мотузці важку копицю.
Не встиг відійти сінокіс, - починається жнива. Жито, годувальниця російської людини, поспіла. Обважнілий від безлічі зерен і пожовклий колос сильно понагнулся до землі; якщо його залишити на полі, то зерно стане сипатися, і пропаде без користі Божий дар. Кидають коси, беруться за серпи. Весело дивитися, як, розсипавшись по ниві і нагнувшись до самої землі, стрункі ряди женців валять під корінь жито високу, кладуть її в красиві, важкі снопи. Пройде два тижні такої роботи, і на ниві, де ще недавно хвилювалася висока жито, буде всюди стирчати зрізана солома. Зате на стиснутій смузі рядами стануть високі, золотисті копи хліба.
Не встигли прибрати жита, як прийшла вже пора братися за золотисту пшеницю, ячмінь, овес; а там, дивишся, вже почервоніла гречка і просить коси. Час смикати льон: він зовсім лягає. Ось і коноплі готова; горобці зграями клопочуться над нею, дістаючи масляниста зерно. Пора копати і картопля, і яблука давно вже валяться у високу траву. Все дозріває, всі зріє, все треба прибрати вчасно; навіть і довгого літнього дня не вистачає!
Пізно ввечері люди повертаються з роботи. Вони втомилися; але їх веселі, дзвінкі пісні лунають голосно по вечірній зорі. Вранці разом з сонечком селяни знову візьмуться за роботу; а влітку сонечко встає куди як рано!
Чому ж так веселий селянин влітку, коли роботи у нього так багато? І робота не легка. Потрібна велика звичка, щоб промахать цілий день важкої косою, зрізуючи кожен раз добру оберемок трави, так і за звичкою багато ще потрібно старанності і терпіння. Нелегко і жати під палючими променями сонця, нагнувшись до землі, обливаючись потом, задихаючись від спеки і втоми. Подивіться на бідну селянку, як вона своєю брудною, але чесною рукою отирает великі краплі поту з розгорівся особи. Їй навіть колись погодувати свою дитину, хоча він тут же на полі борсається в своїй колисці, що висіла на трьох колах, увіткнуті у землю. Маленька сестра крикуна сама ще дитина і недавно почала ходити, але й та не без діла: в брудній, подертій сорочці сидить вона навпочіпки біля колиски і намагається закачати свого расходившегося братика.
Але чому ж веселий селянин влітку, коли роботи у нього так багато і робота його так важка? О, на це є багато причин! По-перше, селянин роботи не боїться: він виріс у працях. По-друге, він знає, що річна праця годує його цілий рік і що треба користуватися відром, коли Бог дає його; а не то - можна залишитися без хліба. По-третє, селянин відчуває, що його працями годується не одна сім'я, а весь світ: і я, і ви, і всі виряджені господа, хоча деякі з них і з погордою поглядають на селянина. Він, копаючись в землі, годує всіх своєю тихою, не блискучою роботою, як коріння дерева годують горді вершини, одягнені зеленим листям.
Багато старанності і терпіння потрібно для селянських робіт, але не мало також потрібно знань і досвіду. Спробуйте жати, і ви побачите, що на це потрібно багато уміння. Якщо ж хто без звички візьме косу, то не багато з нею напрацює. Змітати хороший стіг сіна - теж справа не легка; орати треба уміючи, а щоб добре посіяти - рівно, не гущі і не рідше того, що слід, - то навіть не всякий селянин за це візьметься.
Крім того, потрібно знати, коли і що робити, як впоратися соху і борону, як з конопель, наприклад, зробити прядиво, з прядива нитки, а з ниток виткати полотно... О, багато, дуже багато знає і вміє робити селянин, і його ніяк не можна назвати невігласом, хоча б він і читати не вмів! Вивчитися читати і вивчитися багатьом наукам набагато легше, ніж навчитися всьому, що має знати хороший і досвідчений селянин.
Солодко засинає селянин після тяжких трудів, відчуваючи, що він виконав свій святий обов'язок. Та й помирати йому не важко: оброблена ним нива і ще засіяне їм полі залишаються його дітям, яких він допоміжного, вигодував, привчив до праці і замість себе поставив перед працівниками людьми.

(Костянтин Ушинський)

http://ped-kopilka.com.ua/semeinaja-biblioteka/raskazy-o-lete-dlja-shkolnikov-leto.html

Категорія: Розповідь | Додав: Поля
Переглядів: 3798 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0

[14.05.2015][Твір]
Твір на тему лист до Тараса Шевченка (0)
[26.12.2014][Привітання]
Новорічні привітання з 2015 роком (0)
[28.01.2015][Привітання]
Привітання в День св. Валентина (0)
[03.04.2016][Сочинения]
Сочинение на тему история воздухоплавания (0)
[17.11.2014][Твір]
Твір на тему "Мій друг" (0)
[25.12.2014][Твір]
Твір на тему "Диво" (0)
[13.02.2015][Твір]
Твір-роздум на тему "Кохання" (0)
[17.11.2014][Вірш]
Вірші українською мовою про осінь (0)
[22.12.2014][Привітання]
Новорічні привітання (0)
[20.03.2015][Приказки, прислів'я]
Прислів'я та приказки про щастя (0)

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]