Твір на тему: "Найбільше диво у моєму житті"
Є багато дивовижних речей у світі? але на справді? найкраща та дивовижна річ? що трапилася саме з тобою/
Для кожной людини поняття "диво" - має своє значення та поняття. Я на 100 відсотків впевнений, що з кожною людиною на цій землі траплялось якесь диво. Для кожного диво завітало по різному: для когось це був неймовірний випускний бал,хтось побував у незабутніх канікулах за кордоном, хтось отримав подарунок своєї мрії, комусь пощастило здати іспит без підготовки та багато іншого. А осьу мене траплялось таке , що наврядче колись забуду, бо це диво мого життя.
Це почалось минулим літом, як раз на початку літніх канікул, які розпочались не дуже вдало.
Я гуляв у бабусиному дворі, пташки співали, був звичайний спекотний літній вечір. Щоб себе розважити, я відерся на дах літньої кухні. Дах кухні був дуже похилим і крутим. І ось я на самій вершині, де відкривається уся краса правобережжя нашого міста наче на долоні. Але мою замрієність порушило зісковзання моєї ноги вниз і я сстрімко летів, але вже не до неба за мріями, а вниз на залізний паркан з гострими кілками.Поряд з парканом знаходились залізна газова труба, дядьковий прицеп. Я летів з єдиною думкою, як це все скінчиться каліцтвом чи смертю. Я висів на паркані як м'ясо на велелці/ Я нічого не відчував (хоча через усю мою спину пройшли кілька кілків забору), далі лише пам'ятаю, що мене зняли з паркану, та повезли до лікарні (пам'ятаю, як я благав не казати нічого мамі, щоб вона не турбувалась).
Хтось спитае, в чому тут диво?...Але в лікарні віявилось, що паркан пройшов через мое тіло у кількох міліметрах від кожного з життєвоважливих органів, на що лікар констатував моє народження в сорочці, з часом і родичі всі це підтвердили, бо впав я за три кілка від загострених пиками кілків,
Задяки цим дивам я можу жити повноцінним життям, допомагати батькам, кохати та будувати плани на майбутнє, Для мене тепер кожен день - це диво!!!!!
(Дмитрий Работа)
http://www.juniorbank.com.ua/blogs/post/2371/
Твір на тему: Різдвяна пісня, або час творити дива
Різдвяна Англія. Веселі ярмарки, печені яблука і стиглі мандарини. Галас, сміх, йдуть у гості чи приймають гостей. Та ось п'ята година. Сонце вже сіло, зачиняються маленькі крамнички, і, здається, весь світ ховається по домівках за фіранками та мереживними завісочками, тільки тіні видно за вікнами. Такою її, Англію, знав Діккенс, така вона, за невеликими відмінностями, й сьогодні.
Чи справді така? Марно ми шукатимемо робітничі будинки, сирітські притулки, які так подобалися Скруджеві. Але чи змінилися самі англійці? Саме настільки, наскільки можуть змінитися люди за сто з гаком років. Принаймні, Діккенса й Різдво вони все ще люблять. Люблять казки й дива. А коли, як не в різдвяну ніч, варто чекати на диво? І що є «Різдвяна пісня», як не прекрасна казка про те, що іноді таки трапляється насправді...
Адже кожен може, якщо забажає, подолати подорож до минулого, керуючись власними спогадами; замислитись над своїм теперішнім і майбутнім, згадати близьких людей. Подумати, чи не зійшов із правильного шляху, і знову стати на нього, поки ще є час, поки ще не летиш сірим привидом за зимовими вікнами.
Але у кожній казці є часточка... казки. Якщо до нас і приходять Духи, дивні потойбічні створіння, вони залишаються невидимими, і в реальному житті ми можемо розраховувати тільки на себе, на власну проникливість, розум і серце.
Звичайно, на любов. Чому щасливі бідні родини Кретчитів та небожа Скруджа, чому вони цілісні, як один організм, і чому нещасний багатій Скрудж? Якщо торкнутися питання реального й фантастичного в повісті-пісні, то можна сказати, що фантастичне — не тільки в появі Духів, а й у щасті, у любові, що панує в цих двох родинах. І навпаки, що в нашому світі може бути реальнішим за самотність, жадобу, заздрощі?
Скрудж знайшов у собі сили перемінитися, аж надто налякали його невтішні перспективи. Але на його душі одвічним тягарем лежатимуть слова любові, яких він не сказав коханій, і ганебні слова, сказані ним натомість; кроки до щастя, які він не зробив; добрі та безкорисливі вчинки, на які він так і не спромігся.
Тільки у казці людина може повністю змінитися за одну ніч, і щоб інші люди її нормально сприйняли такою, якою вона на їх пам'яті ніколи не була. Насправді це важка й довга робота — змінити себе і своє ставлення до оточуючих, свої звички, характер. Проте Різдво у сиву давнину принесло людству оновлення і головне — бажання щодо оновлення. Часто люди кажуть жартома: «Все, з Нового року починаю нове життя». На жать, часто це побажання так і запишається жартом. Та все ж Духи допомогли Скруджеві не проспати це Різдво, як він боявся, а, створивши диво, дали змогу і йому творити дива. Він побував у племінника на святі та привітав, хоч і анонімно, родину Боба Кретчита, чия доля так його зворушила. А коли ж іще, як не на Різдво, мають статися такі дива?
http://referatu.net.ua/newreferats/7381/190243
Твір на тему: Різдвяна історія
Різдво це казкова пора. Різдво це час чудес. Майже з кожним в цей день трапляється щось цікаве. Це може бути не диво, але щось чого ти абсолютно не очікуєш. Ось я не стала винятком у цей світлий день. Свою різдвяну історію я почну з невеликої передмови, щоб було зрозуміло, чому саме я вважаю незвичайною. Я дуже люблю тварин. У нас в домі завжди були кішки, хом'яки, рибки. Але одного разу, коли ми поїхали відпочивати, нам довелося залишити кішку у сусідів. Можливості взяти з собою не було. Ми всі дуже хвилювалися, як вона приживеться в новому будинку як відреагує на нову (хоча тимчасову) господиню. Коли через тиждень ми повернулися, то сусідка нам сказала, що буквально через 2 дні після нашого від'їзду, кішка втекла, коли сусідка виходила з дому забула закритий за собою двері. Наша відпустка пішла нанівець. Ми всі страшенно засмутилися, але сподівалися на те, що кішка все-таки повернеться додому. Відпочивали ми влітку. В серпні, з приходом осені, дощів ми вже навіть перестали сподіватися, що наша улюблениця повернеться додому. Настав грудень, випав сніг, на вулиці похолодало. Ми всі страшенно переживали сподівалися, що Сіму хтось прихистив, вона не мерзне на вулиці. Новий рік був усім не в радість. Батьки хотіли подарувати мені іншого кошеня, але я відмовилася. Навіть улюблені м'які іграшки нова лялька не змогла підняти мені настрою. от прийшло Різдво. В цей день ми зазвичай завжди ходимо до бабусі на святкову вечерю. Того року мені довелося туди йти, хоча бажання не було ніякого. Але, коли ми повернулися додому в вечері, то хто б ви думали, чекав нас біля дверей? Це була наша рідна улюблена Сіма. Вона була брудна худа. У мене склалося враження, що вона на південь ходила шукати нас, а коли не знайшла, то повернулася додому. Описати нашу радість диво не можливо. Ми забули про свято, про подарунки. Головним подарунком для нас стало повернення улюбленої кішки. тільки наступного ранку мама мені сказала, що це було різдвяне диво. Ви тільки подумайте, майже півроку вона десь гуляла, саме в цей день повернулася до нас. Після цього випадку Сима більше близько не підходить до вхідних дверей, а ми, коли їдемо на відпочинок, завжди беремо з собою. Вона, тільки знаючи, що на вулиці буде з нами, погоджується туди вийти без обурення завзятості. Чудеса трапляються, а особливо в Різдво. Головне вірити сподіватися. Мама каже, що думки матеріалізуються. тепер я в це вірю.
http://abwo.biz/stati/obrazovanie/tv-r-na-temu-r-zdvjana-stor-ja.html
|
