Що таке щастя? Ніка Мельник :: Що таке щастя?
А чи не щастя жити просто так,
А чи не щастя бути поруч з вами.
Моє життя, моя мета проста –
Щоб дійсність поєдналася з думками.
Ловлю я щастя, що тіка на крилах,
Шукаю долі, але не знайду.
Чи я щаслива, може не щаслива,
Блука думками я то там, то тут.
Щасливий той, у кого є родина,
Кого чарує славний дивосвіт.
Хто прославляє ділом Україну
І пам’ятає завжди про свій рід.
Щаслива я, бо в мене б’ється серце,
І що воно ніскільки не скляне.
Щаслива я від того, що відверта,
і сонце сяє наді мной ясне.
Щаслива я, що вірю в дружбу щиру,
І що належу я сама собі.
Не вірте, коли кажу: Я нещаслива!
Не вірте ви тоді мені.
То лише мить, розчарування щирі.
Але тій миті не належу я.
То долі забавки примхливі,
То примха жалісна моя.
А я щаслива, бо вмію дарувати
Кохання, ніжність, серденько своє.
А я щаслива, бо вмію цінувати
Усе, усе, що доля нам дає.
(Ніка Мельник) 
Щастя Поглянь як ясно світить сонце
Як небо усміхається тобі
Як пелюстками квітка стука у віконце
Ні дня ти не повинен жити у журбі
Бо щастя ходить ось тут поруч
Потрібно лиш до нього руку простягнуть
Відкрити серце для любові
І рушити за ним в незнану путь
Дорога може бути десь терниста
Десь встелена з троянди пелюсток
А ти іди туди де полум’я іскристе
Пала любов’ю нездійснених думок.
(Нюта) Прокинулась - довкіль пустеля дика, і небеса в палаючім вогні,
А наді мною із закритим ликом сяйлива постать в білому вбранні.
- Чого мовчиш ?- запитує у мене, У серці давній запаливши біль,
- Я – Доля, Невідома, Незбагненна.Але сьогодні я служу тобі:
Чого бажаєш ? Забуття чи дива ? Для тебе все, не гаючись, зроблю.
І я відповіла: “ Нехай щасливим буде той кого я так люблю ! “
- Цей той, хто серцем грав твоїм лукаво й, награвшись, навіть спогади жене ?
- О ні, неправда! Він в усьому правий, і навіть в тому, що забув мене.
- Навіщо це ? І ти забудь про нього, новим коханням розжени пітьму.
- Я знаю, що важка його дорога,як можеш дати щастя - дай йому !
- Ах, ти вважаєш, ніби він і досі ще не зазнав життя ясних принад !
- Як щастя у житті його збулося, нехай воно помножиться стократ !
- А ревність ! Може, у чуттях шалених він припадає до чужих колін !
- Яке це має значення для мене ! Вже тим щаслива, що щасливий він...
Все не згасала в небесах пожежа, крізь покривало лик судьби сіяв.
- Проси для себе ! Я тобі належу. Збагни, у нього Доля є своя !
Я задихалась полум’ям хапливим і вже сама ледь чула, як молю:
- Я щастя хочу ! І тому щасливим хай буде той, кого я так люблю !..
(Ліна Костенко) Це просто, наче дощ осінній…
Це дивно наче хтось блукає…
Це тепло, немов зниклий іній…
Та як назвати це – не знаю…
Це ніжно як дитячі руки
Це мило наче рідні очі
Відсутність болі і розлуки
Це в серці кожного шепоче.
Це вітру шум, це листя шепіт
Це пахне наче чай із медом
Приємно немов серця трепіт
Неначе мчиш велосипедом.
Це класно наче вітер в спеку
Неначе светер кольоровий
Коли забувши про безпеку
Біжиш на крилах на червоний.
Це солодко як сто цукерок
І легко як в повітрі кульки
Коли літає десь метелик
Як пиріжки в селі в бабульки.
І слів мабуть не треба лишніх
Бо щастя в кожному живе
Коли ти маєш поряд ближніх
То знаєш точно, щастя є…
(Герасимова Альона) Про щастя ще змалку ми мрії плекали,
А що таке щастя - насправді не знали.
Є щастям - вернутись до рідної хати,
Побачити маму, побачити тата.
Та ми в цей час іншого щастя бажали,
Коли все це мали. Коли все це мали...
Це щастя - коханого бачити очі,
Та ті що чекають щодня і щоночі.
І щастя, як діти вигукують "мамо",
Можливо щохвилі, можливо ночами.
Хіба ми це щастям так часто вважаєм,
Коли все це маєм? Коли все це маєм...
Це щастя - побачити, як сонце сходить,
Як вишня розквітне, як яблуня вродить,
Веселки барвистої дивну красу,
Відчути ногами холодну росу.
Чи часто за щастя це дякуєм Богу?
За цю неповторну життєву дорогу?
Для мене є щастям, як діти здорові,
Є хліб на столі і є злагода в домі.
Це радість на серці, це спокій в душі,
Це, просто, можливість писати вірші...
(Іванна Хоміцька) Вгледіти щастя, зомліти, осліпнути,
Скрикнути тільки: “Мій раю!” і стратити…
Боже всесилий! Чи зміг би ти вигадать
Муку ще більшую, гіршую, тяжчую?!
(Олександр Олесь) Щастя і радість, не мають границі. Щастя і радість, не мають границі; -
На образі квітка …красна леліла.
Богородиця з сином із Зарваниці,
З покровом прийшла у село Біла.
Покинули люди на хвилю домівки,
Щоб Матінку Божу гідно зустріти.
Та до ікони свої приклонити голівки, -
Дорослі прийшли, похилого віку і діти.
Так! В цю мить розкрилися небеса
І благодать віддзеркалювалась в людях.
У любові і ласці пізнається краса -
Палко серденько б’ється у грудях.
В цю пору не було ні болю, печалі.
Дорога легкою ввижалась тоді,
Ходою пішою, спокійно йдеш далі; -
Бо серце в покої у тебе в груді.
Отже, два дні Богородиця, дві ночі
У храмі Миколая перебувала, - Вона!
Ні на мить одну, не затулювала очі; -
Потребуючим ласки зсилала сповна!
Зворушливий час плине миттєво,
Ніхто не зупинить, його ні на мить.
Богородицю мати у серці, а це є важливо:
До кінця віку із Нею, - будемо жить!
(Пастернак Іван) 