Ясна річ, що таке зіставлення можна робити тільки в тому випадку, коли відомі конкретні життєві матеріали, на яких написано той чи інший художній твір і які пов'язані з біографією автора. Досить з учнями розібрати всього кілька прикладів, і вже цим досягнемо жаданого ефекту.
Зіставлення рекомендується вести таким шляхом. Спершу слід пояснити, що таке «автор біографічний». Коли, наприклад, ми кажемо, що автор (Панас Мирний) працював над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» з 1872 до 1875 року, тут слово «автор» означає біографічного автора, який жив і працював у Полтаві.
Коли ж ми будемо аналізувати словесний образ автора в цьому романі, рівень і характер його свідомості, мова йтиме про автора як певну точку зору на світ, тобто автора як літературознавче поняття1. Між цими двома поняттями існує тісний зв'язок, адже автор біографічний і автор як певна точка зору на світ — це одна людина. Щоб встановити конкретний зв'язок між ними, рекомендують, по-перше, детально, абстрагуючись від творчості, вивчити біографію письменника, по-друге, абстрагуючись від біографії, вивчити творчість (чи то певний твір). Лише після цього можна перейти до зіставлення, для чого треба згрупувати факти за такими рубриками:
1. Реальні життєві факти біографії письменника, які знайшли своє відтворення у художньому образі.
2. Життєві факти, які не мають своїх відповідників у художньому образі.
3. Художні факти, які не мають відповідників у житті письменника, створені його уявою.
Після цього треба визначити позицію письменника, яка й наштовхує його одні факти використовувати, щось змінювати в них, інші зовсім відкидати, а ще інші створювати за допомогою уяви і фантазії. Саме осмислення характеру переробки життєвого матеріалу письменником і допомагає нам зрозуміти ідейний пафос твору.
Та в даному разі, говорячи про методи аналізу художнього твору, ми маємо більше на увазі вивчення твору через образ автора «не біот рафічного», бо ж не завжди в нашому розпорядженні є біографічні матеріали, а твір треба аналізувати і тоді, коли їх немає. «Образ автора — це та цементуюча сила, яка пов'язує всі стильові засоби в цільну словесно-художню систему. Образ автора — це внутрішній стрижень, навколо якого групується вся стилістична система твору»1.
На думку М. П. Брандес, категорія «образ автора», по-перше, перетворює всі мовні засоби в систему, А по-друге, вирішує одвічне питання про те, як у художньому творі здійснюється зв'язок форми і змісту: «Образ автора» робить зв'язок між формою і змістом опосередкованим»2.
Зрештою весь художній твір в цілому виражає емо-ційно-образну естетичну оцінку дійсності (явища її) автором. Все, що є у творі,— це засіб вираження авторської свідомості, авторського ставлення до дійсності. Автор в усьому — і в тому, як побудовано твір, і в тому, як говорить письменник, якого характеру авторські ремарки, які деталі підкреслено в зовнішності персонажа, і в навколишній обстановці, у пейзажі і ліричних відступах, у виборі синоніму і побудові фрази — скрізь автор. І скрізь єдиним його знаряддям є слово. Отже, аналізуючи «образ автора», ми інакше не можемо досягти істини, як тільки через аналіз слова.
Образ автора може виступати в різних формах, і вже сам вибір форми, вибір типу художнього мовлення несе в собі велику інформацію, виражає позицію автора.
Образ автора може поставати, як: а) оповідач, що знає все про дійових осіб і розповідає це читачеві; б) оповідач, який пізнає події і явища разом із персонажем; в) оповідач, що знає більше, ніж самі герої; г) оповідач-маска, коли автор грає роль певного типу оповідача, веде розповідь так, ніби він пасічник або солдат і т. д.; д) оповідь ведеться від імені персонажа; е) нарешті, будь-який із типів оповідача, який разом з тим відверто виражає своє іронічне або захоплене (чи яке інше) ставлення до персонажа, до зображуваних явищ (тут необмежена кількість типів оціночних відношень).
|
