праля
Ляльчине убраннячко
Я зберу.
Ляльчине убраннячко
Поперу.
Почеплю убраннячко
На шнурі,
Посушу убраннячко
***
У дворі.
Сонечко буде світити,
Ляльчину хустку білити.
Буде вітрець повівати,
Буде вбрання висихати.
***
ПТАШКА МАЛЕНЬКА
- Пташка маленька
Де твоя ненька?
- На маківці сиділа,
Дрібен мачок дзюбала.
- Дзюб-дзюб, дзюбанець!
Ходи, пташко, у танець.
***
ГОП-ГОП, КОЗУНЮ
Гоп-гоп, козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька!
У нашої кізоньки
Чотири ніженьки.
***
НАШ ХЛОПЧИК
Оцей пальчик — наш дідусь,
Оцей пальчик — баба,
Оцей пальчик — наш татусь,
Оцей пальчик — мама,
Оцей пальчик — хлопчик наш,
А звуть його Ваня!
***
ЗЕЛЕНА ТРАВИЦЯ
Зелена травиця не спить вже давно,
Маленька синичка взялась за зерно,
Зайчик — за скоринку,
Дітки — за молочко.
***
А. Музичук
на ялинку
Білим полем, через ліс,
З пагорка в долинку
Дід Мороз гостинці ніс
Діткам на ялинку.
***
І. Нехода
пісня про ялинку
Цвіте, горить, красується
Ялинка лісова…
Стрибає сірий заїнько
І пісеньку співа:
— Ялинка, ялинка
У лісі росла,
Ти щастя і радість
Усім принесла.
***
Котик-Мурчик,
Наш голубчик!
Лапки білі,
Зубки гострі!
Ходить котик тихо!
Буде мишкам лихо!
***
Лидия Голубничая
Дуже добрий і життєвий віршик власного авторства)
Івасева іграшка
Івасю мама іграшку купила:
такого гарного великого коня.
Івась додому ніс його щосили,
а мати його стерегла:
«Послухай, синку, ти там потихеньку,
дивися коника не поламай.
Катайся тільки помаленьку
і по часткам не розбирай!»
Дививсь Івась на коника в руках
і більш йому нічого не потрібно.
Та посмішка весела на устах
позначила – хлопчина слухав маму хибно.
Прийшли додому і відразу ж до коня
і грався він з ним півтори години.
Йому не легко було того дня,
Бо до кімнати зайшла мама…( і не дивно)
Побачила того коня
І ахнула від здивування:
Вона ж Івася стерігла,
А виявилося – все марно!
Й питає: – Синку, де ж уздечка!?
–Її понесла десь лелечка.
–Івасику, а де сідло?
–Мабуть украло НЛО.
–А де ж його підкови?
–А відніс до Вови!
Ще кращі будуть ті підкови,
бо Вова у нас справжній коваль!
Нема підков, уздечки і сідла.
Зітхнула мама, бо нічого вдіять не могла.
Отак купляй дитині іграшки нові:
на півтори години, максимум на дві.
***
Anna Anyuta
ПРО БІЛОГО КОТИКА І СІРЕНЬКУ МИШКУ
У хатині біля пічки
Завелась Сіренька Мишка.
Стане шкоду скрізь робити,
Буде Котика дражнити.
Ой ти Котику-Коточок,
Лише глянь-но у куточок,
Мишка хлібчика скоринку
Хоче заховати в нірку.
Уночі крадеться Мишка
До мисочки тишком-нишком.
Білий Котик не дрімає,
Правим оком поглядає.
Знає кожна мишка в світі,
Що у кицьки гострі кігті,
Лиш не знала Сіра Мишка,
Що не слід чіпати миску.
Наздогнав Біленький Котик,
Хоче Мишку з'їсти ротик.
Мишка Котика злякалась,
Вгору шторкою, й сховалась.
Та наш Котик не здається,
Слід за Мишкою дереться.
Так Сіренькій страшно стало,
Що згори в відерце впала..
Котик Мишку став гукати,
Та й за вушко витягати.
Облизнув сіреньку шкірку,
Враз у роті стало гірко...
Зрозумів Біленький Котик,
Не голодний в нього ротик.
Відпустив він бідолашку,
Краще з'їсть молочну кашку.
Відтепер смакує Мишка
Разом з Котиком із миски.
А як Мишка захворіє,
Котик хвостиком зігріє.
І поснули біля пічки
Білий Котик, сіра Мишка...
Знають всі з тих пір в окрузі:
Мишка й Котик кращі друзі.
@ Anna Anyuta
***
***
На городі агрус ріс
Круглий, зелененький.
Я його покуштував –
Кислий та смачненький.
***
І гарненькі, й невелички
В коробку жили сестрички:
Всі яскраві, всі чудові,
Мої фарби кольорові.
Подивіться, ось зелена -
Намалюю листя клена,
Синім - річку, жовтим - сонце
І фіранку на віконце.
***
Сєва взяв до рук сопілку,
І заграв нам пісню дзвінку.
В небо пісенька летить,
Мов струмочок дзюркотить.
***
Кухар варить борщ і суп,
Голубці готує.
Він дорослих і малят
Смачно нагодує.
***
Ліс чарівний восени,
Жовті клени, ясени.
Під ялинкою їжак
Скуштував грибок на смак.
***
Йшов Іванко у лісочок,
Відшукав він там грибочок.
„Та який маслюк хороший,
Покладу його я в кошик!”
***
Я іду, іду, іду,
що шукаю те знайду.
Алфавіт веселий вивчу,
З літер слово я складу.
***
В морі риба-камбала
Не велика, не мала.
Дуже схожа на млинець,
Хто спіймає – молодець.
***
На шипшину шершень сів,
Меду з'їсти захотів.
А бджола сказала: ”Ні!
Мед дістанеться мені!”
***
Величезний я павук,
Та не маю ніг і рук.
В мене вісім лапок є,
Павутиння тчу своє.
***
Фарби дасть мені матуся,
Малювати я навчуся.
Намалюю рідний край –
Дім в селі, ставок і гай,
Синє небо, жовте сонце
Загляда до нас в віконце,
Чорнобривці тут на гряді,
Полуниці в палісаді,
І хліба вже чималі,
В небі линуть журавлі.
Тут і гори, і долини,
Тут річки, моря, рівнини,
Тут тварини і птахи,
Ось струмок сховавсь у мхи.
Мати в аркуш подивилась,
Посмішка в очах з'явилась.
І сказала мати сину:
- Як люблю я Україну!
Ця країна чарівна
І єдина в нас вона.
***
Снігури на гілочках, як кульки на ялиночках:
Червоні та кругленькі пташечки маленькі.
***
Боря бурі не боїться,
Та в бору не забариться.
Буде бігти в ближчий дім –
Заховається у нім.
***
Хто нас дуже, дуже любить,
Нагодує, приголубить?
Це бабуся молоденька,
Це моєї мами ненька.
***
У барлогу влізли бджоли:
„Не були ми тут ніколи,
Будемо тепер тут жити”-
Почали вони гудіти.
Біля вулика ведмідь
з виглядом сумним сидить.
Пожалійте його, діти,
Бо почне він сльози лити.
Відведіть скоріше їх
По домівках по своїх!
***
Жонглював жонглер у цирку,
Його кульки, як живі,
Жартома він розкидав їх,
А ти спробуй їх збери!
***
Вірш про рідний край
Який цікавий світ навколо,
Ти, друже, тільки придивись!
На небі сонця жовте коло,
А поруч здомом – сад і школа,
Живи, дорослішай і вчись!
Дивись на квіти, на дерева,
Вивчай птахів, комах, тварин,
Ти станеш кращим і, напевно,
В життя підеш сміливо й певно,
Та пам’ятай, ти не один!
З тобою вся твоя родина:
Батьки, бабусі та діди,
З тобою друзі, Батьківщина,
Тож, уперед, мій друже, йди!
***
Моя мати борщ варила,
Його салом задобрила,
Сікла моркву і буряк
І томати м’яла,
Потім смажену цибулю
В чавунець кидала.
І капусту, і часник,
Зелену петрушку,
А тоді дала мені
Скуштувати юшку.
Ой, який же борщ смачний!
Український, запашний!
Всю каструлю з’їв би я,
Та велика в нас сім’я!
***
Взяв до рук я молоток,
Цвях вбиваю „ток-ток-ток”.
Дошку взяв я і пила
В діло з радістю пішла.
Годівницю я майструю –
Всіх птахів я нагодую!
***
Я сиджу біля віконця,
Із-за хмар не бачу сонця,
Дощ іде – на дворі шумно,
А мені самотньо й сумно.
І я б на дворі погуляв:
М’яч футбольний поганяв,
Я б на гойдалці катався,
Зі спускалки я б спускався,
І на ровері у раз
наздогнав усіх би вас!
***
Вірш про дружбу
Та гуляти неможливо –
Почалася сильна злива.
Я не буду сумувати,
В мене іграшок багато.
Нам їх вистачить на всіх -
Друзів запрошу своїх,
Будем бавитися разом,
Закінчиться дощ тим часом.
Треба чоботи взувати
І гуртом іти гуляти.
***
Де глибока, де не дуже –
Всі ізміряти калюжі!
А поки дощ холодний лив,
Я річ важливу зрозумів:
Хто один – завжди сумний:
В непогоду, в день ясний.
З другом сві стає чудовим,
Навіть в зливу кольоровим!
***
ПІВНИК
Хто це пісеньку таку
Нам співа: «Ку-ку-рі-ку?»
Це наш Петя-Петушок,
Це він будить так діток,
Щоб вставали,
Не проспали,
Не спізнились в дитсадок.
|
