Твір-роздум на тему "Кохання"
Мені здається , любов – одне з найпрекрасніших почуттів , яке здатна відчувати людина . Так що ж це за почуття, якому вже не перше століття оспівують хвалебні пісні і посилають всякі прокльони ?
Думаю , людина не може жити щасливо без любові . Вона багатолика. Ми любимо батьків , дітей , чоловіків і дружин , друзів – і всіх по- різному , по- особливому. Але до кого б ми не відчували це почуття , справжня любов завжди означає розуміння , повага , готовність допомогти , захистити , здатність піти на жертву заради коханої людини.
Сила любові полягає в тому , що вона пробуджує у відповідь почуття , лікує душу , здатне врятувати життя. Це той стан людини , коли душа його найбільш відкрита верховним засадам добра , істини і краси. Той , хто любить, не тільки вимагає , а й віддає , не тільки жадає насолод , але і готовий до найвищих подвигів самозречення. Справжня любов – це ще і вираз творчої, вона передбачає турботу , повагу , відповідальність .
Любов – це важлива складова частина життя людини . Ми стаємо тим , про що ми думаємо. Щоб полюбити когось або щось , потрібно спочатку поважати його . Але , перш за все , потрібно поважати себе , адже якщо ти не любиш і не поважаєш себе , дуже важко любити і поважати інших . Потрібно навчитися приймати себе , цінувати себе , незалежно від того , що інші думають або говорять про тебе.
Мені здається , любов створюємо ми самі – це не результат долі чи удачі . У кожного з нас є здатність любити і бути коханим. Любові треба вчитися. Справжня любов все подолає , усе зносить , все прощає . Любов – це , напевно , коли ти любиш і недоліки іншої людини. Якщо людина тобі здається красивим , розумним , талановитим – це не обов’язково любов . Інша справа , якщо ти знаєш і любиш ті недоліки , які у нього є. Проте варто звернути увагу на висловлювання про кохання В. Г. Бєлінського: «Любов часто помиляється , бачачи в улюбленому предметі те, чого немає … але іноді тільки любов і відкриває в ньому прекрасне або велику , яке недоступне спостереженню і розуму ». Тобто сила любові виявляється в тому , що вона може відкрити гідності людини , пробудити в ньому щось прекрасне.
Любов народжує в нас нестримне бажання здійснювати добрі вчинки. Весь навколишній світ закоханому людині здається прекрасним і значним. Буденні справи стають важливими і навіть приємними і виконуються з якоюсь особливою легкістю. Недарма любов вважається еліксиром життя – вона пробуджує приховані сили людини.
Звичайно , справжнє щастя може принести взаємна любов . Але в житті не завжди буває так . Люди , одного разу відчувши страждання від любові , вважають , що вона приносить тільки біль і її варто уникати. За нерозділеного кохання вони судять про любов в цілому – « вже краще не любити і не страждати » … Але чи так це добре – жити « наполовину » ?
Любов – подвиг , жертва , вершина розвитку душі людини. Одна з граней цього почуття – любов чоловіка і жінки – відображена в безлічі творінь людського духу , оспівана письменниками і поетами , композиторами й художниками , режисерами та акторами. Любов – це вічне джерело натхнення.
Пам’ятником такий підвсемогутнього любові є прекрасна і сумна історія Ромео і Джульєтти – юних коханих , силою свого почуття подолали , здавалося б, саме непереборне – ненависть , ворожнечу і навіть саму смерть.
У російській літературі також можна знайти чимало творів , які співають гімн вічній любові . Так , пафос пушкінського вірші «Я вас любив …» – світла печаль про вічне кохання і про неможливість щастя з коханою. Ліричний герой благородний, безкорисливий. Він боязко сподівається , що любов , бути може , не зовсім згасла , але відрікається від свого щастя заради благополуччя улюбленої жінки.
У романі « Майстер і Маргарита » Булгакова головна героїня з власної волі продала свою душу дияволу. Дух зла допоміг їй помститися кривдникам коханого. А раніше Маргарита , не замислюючись , відмовилася , заради щастя з Майстром , від забезпеченого , спокійного життя зі своїм чоловіком.
І все-таки любов не піддається розшифровці , не має точного визначення . Любов – це найскладніша , таємнича і парадоксальна реальність , з якою стикається людина . І не тому , як звичайно вважається , що від любові до ненависті лише один крок , а тому , що «ні прорахувати , ні обчислити » любов не можна ! У ній не можна бути розважливим – природа легко перекине будь-які розрахунки ! У ній можна бути тільки чуйним , щоб стежити за її вибагливим перебігом і вчасно душею вгадати всі її вигини , невловимі для ока зміщення , нез’ясовні підчас для розуму повороти. У любові неможливо бути дріб’язковим і бездарним – тут потрібні щедрість і талановитість , пильність серця , широта душі , добрий , тонкий розум і багато-багато іншого , ніж удосталь наділила нас природа і що нерозумно ми розтрачуємо і притуплює в нашій суєтного життя .
Це високе , життєстверджуюче почуття володіє величезною силою. Любов – це почуття єднання . Справжня Любов ? це радість ! Це ? дарування та отримання радості .
http://shpargalochka.net/na-temu-kohannya/
Твір-роздум на тему «Кохання та людські почуття»
Я підтримую думку, що кохання непідвладне часу. Це почуття, яке ушляхетнює людину, робить її доброю, лагідною, життєрадісною. Мабуть, на світі немає людини, яка була б байдужою до цієї теми. Як на мене, то саме кохання є рушієм життя, бо всі безумства й усі благородні пориви людина звершує в пориві кохання.
Напевно, немає письменників, які не оспівували б кохання. Згадую безсмертного Тараса Шевченка, його балади «Тополя», «Катерина», прекрасні, хоч і трагічні, почуття Івана й Марічки, Соломії й Остапа із творів Михайла Коцюбинського («Тіні забутих предків», «Дорогою ціною»), і велику любов Марусі Чурай, що «чолом сягала неба» (Ліна Костенко, «Маруся Чурай»), і світле кохання Лукаша і Мавки (Леся Українка, «Лісова пісня»), Франкове «Зів’яле листя»; «О, панно Інно», «Коли в твої очі дивлюся» П. Тичини; «На білу гречку впали роси» М. Рильського; «Так ніхто не кохав», «Білі акації будуть цвісти» В. Сосюри; «Є в коханні і будні, і свята» В. Си-моненка; «Маруся Чурай», «Світлий сонет» Ліни Костенко — усі ці твори й чимало інших так чи інакше сповнені великим почуттям — безумовно реальним, іноді світлим, іноді болючим, колись взаємним, а колись і нерозділеним.
А чи здатне наше покоління на високе почуття? Багато хто сумнівається, що сьогодні таке почуття існує, бо довкола себе бачить брутальність і корисливість. Високе почуття стало немодним.
Проте я впевнена, що кожна моя ровесниця мріє саме про таке почуття, бо ж кожен хоче уваги, тепла, ніжності. Я вірю, що воно існує, бо непідвладне часу, просто не кожен може усвідомити значимість величного в житті. А цим величним неодмінно є кохання.
http://gorodenok.com/%D1%82%D0%B2%D1%96%D1%80-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%83%D0%BC-%D0%BD%D0%B0-%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%83-%D0%BA%D0%BE%D1%85%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%82%D0%B0-%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96/
Твір-роздум українською мовою про любов
Любов найсвітліше, найніжніше і найжаданніше почуття. Любов оспівують поети, вона надихає на творчість, заради любові робляться найбезумніше вчинки.
Та на мою думку любов буває різна.
Любов до Батьківщини.
Тільки справжній патріот, закоханий в свою Вітчизну. Любов до своєї країни проявляється у знанні фольклору, збереженні традицій, та шануванні мови.
Любов до батьків та дітей.
Немає любові ніжнішої і суттєвішої ніж любов до своїх рідних. Шана і повага, головні подруги відчуття до батьків.
Чи бачили ви, з якою турботою і з якими почуттями обіймає мати своє немовля, як пригортає до себе і рахує кожний його подих, і посміхається лише від того, що дитинка поруч? Мені здається що любов і щастя, то речі які не можна розмежовувати. Справжня любов завжди закінчується щастям, а несправжня перевіряється часом.
Любов до тварин.
Такими почуттями захопленні люди чуттєвої натури, які надзвичайно турботливі і люблять навколишнє середовище.
Любов до протилежної статі.
Така любов це окрема тема, яка для мене скоріше називається коханням, ніж любов’ю.
Кохання чоловіка до жінки і навпаки, почуття глибоке і термін його дії залежить від характеру, сумісності і темпераменту.
Натхненні любов’ю, чоловіки дарують жінкам квіти, пишуть вірші, влаштовують романтичні побачення і носять на руках. Якщо жінці пощастить, це триватиме аж до самої старості, але таких випадків у житті, нажаль, не надто багато.
З часом почуття гаснуть і наступає звичка, люди живуть разом заради дітей і доживають свій вік у співіснуванні. На мій погляд є таке кохання, яке може тривати вічність. Все залежить від вміння розуміти, йти на поступки і підтримці.
Щасливі ті люди, які закохуються в свої половинки, щоранку по новому: кава в ліжку, записки на столику, квіти без особливого приводу. Такі знаки уваги потрібні і приємні не лише молоді, адже кожна жінка в незалежності від свого віку, прагне бути жаданною і відчувати себе красивою.
Кохайте, любіть і будьте коханими. Єдине, чого не допускайте, шаленої любові до себе, бо така любов, дуже часто переростає в егоїзм.
http://ukrtvory.blogspot.com/2014/04/blog-post_439.html
|
