Народження українських писанок (Твір-опис процесу праці).
Мені пощастило завітати в гості до справжньої художниці. В її гостинній оселі я побачила багато цікавого. Мою увагу привернула і навіть здивувала чимала колекція неймовірно гарних і різноманітних писанок. Я наважилася поцікавитися, як роблять ці прекрасні писанки. І художниця почала захоплюючу розповідь.
Мистецтво виготовлення писанок називається писанкарством. Писанки розписують воском, який наноситься на поверхню виробу за допомогою залізного наконечника — писачка. Чим меншим є отвір, з якого витікає розтоплений віск, тим тоншою буде лінія.
Сам процес прикрашення виробу виглядає так. Спочатку зачерпують писачком віск і закрапують ті ділянки на яєчку, які потім мають залишитися білими. Після цього виріб занурюють у жовту фарбу. Коли фарба обсохне, по жовтому тлі вкривають воском цятки , що мають залишитися жовтими. Далі, якщо треба наробити, наприклад, зелених цяток, умочують у зеленку звичайний сірничок та наносять зелені цятки, їх треба відразу закрапати воском. Потім яєчко занурюють у червону фарбу та повторюють подібну операцію. Нарешті, тло забарвлюють одною з найтемніших фарб, наприклад чорною.
Розфарбовану писанку кладуть на цвяшки, вбиті в ложку, і ставлять цю конструкцію в негарячу духовку. Віск почне розм’якати. Його треба обережно стирати м’якою тканиною. Ось так непросто народжується справжня писанка-крапанка.
Почувши від майстрині таку цікаву розповідь, я вирішила до Великодня теж розмалювати писанки й подарувати їх своїм рідним та друзям.
http://zubrila.com/narodzhennya-ukra%D1%97nskix-pisanok-tvir-opis-procesu-praci-lt-br-gt-tvori-z-rozvitku-movlennya-ukra%D1%97nska-mova-ta-literatura-shkilnij-tvir-lt-br-gt/
Писанка
На Гуцульщині є незвичайний музей, де зібрані писанки. За давніми народними повір’ями, писанка — символ весняного пробудження природи, сприяє добробуту, багатому врожаю.
Писанкарство — один з найдавніших і найцікавіших видів творчості українського народу. В експозиції музею «Писанка» є роботи талановитої художниці Марії Боледзюк. На писанках майстрині — чудо-олені, казкові птахи, риби, квітне свячена верба. Все зображено найрізноманітнішими фарбами: червоною, жовтою, зеленою. Кожен штрих точно передає почуття любові до рідної природи.
Погляд зупиняється на писанці із зображенням осяяної яскравим світлом бані церкви з написом «Христос Воскрес!» Малюнок обрамлений безкінечним і безвічним, як світ, орнаментом гуцульських візерунків.
Мініатюра народної художниці приваблює самобутністю, чистотою кольорів, складністю малюнків.
Завдяки таким чарівницям як Марія Боледзюк писанкарство не піде у небуття, а дивуватиме фантазією не одне покоління українців.
http://vsitvory.com.ua/pisanka.html
Традиції українського писанкарства
Писанка – це неповторне багатство…
Його треба берегти , як безцінний скарб!
Нам слід пишатися ним перед світом!
(Олександр Довженко)
З сивої давнини бере свій початок писанкарство. Під час розкопок археологи знаходять глиняні писанки, історія яких вимірюється тисячоліттями. Пізніше почали виготовляти писанки на яйцях, і то не курячих, а лелечих, бо вірили, що лелека приносить в дім радість, то й писанка на такому яйці буде оберігати оселю від злих духів. Саме ж слово писанка походить від «писати» і власне перші символи на писанці нагадують східні ієрогліфи, а це дає підставу твердити, що зародки писемності в українців починалися на яйці. Ми ніколи не дізнаємося, хто вперше розписав яйце, як залишаться невідомими для нас імена тих, хто перший створив вишивку на полотні, виліпив з глини перший глечик чи розписав древню печеру. Одне відомо достовірно – це були люди, які глибоко і тонко відчували навколишній світ, чутливою душею реагували на прекрасне і були його творцями.
В давньому мистецтві живе незнищенність людського духу, і саме тому воно хвилює нас сьогодні. Висока духовність, небуденний талант, природний розум нашого народу, можливо найбільше розкрилися в писанкарстві, недаремно українські переселенці поставили пам’ятник писанці аж у Канаді. Маленьке яйце ховає в собі велике мистецтво!
Деякі необізнані люди вважають, що писанки походять від християнської релігії. Але це помилкова думка. Християнство, яке офіційно було прийняте київською державою лише у Х ст., увібрало в себе багато місцевих звичаїв та народних традицій. Тому поруч з «поганським» святом Івана Купала, новорічними щедрівками і колядками залишилася також стародавня народна традиція – навесні розмальовувати писанки. За технікою виконання писанки поділяють на «крашанки» - яйця пофарбовані у різні кольори природними барвниками; «крапанки» - яйця, на які воском наносять крапочки і занурюють у барвник. Потім віск знімають гарячою водою; «шкрябанки» - це, коли яйця фарбують, а потім голкою вишкрябують візерунок; «писанки» - яйця розмальовані спеціальним інструментом – писачком, за допомогою якого наносять орнамент, а потім яйце фарбують. Віск знімають за допомогою гарячої води; «мальованки» - розмальовані пензлем.
У Карпатах запевняють: «Допоки пишуть писанки, доти буде світ, а коли перестануть, тоді світ скінчиться».
Писанки приховують у собі тисячолітні символи небесного світила – Сонця як іпостасі Божої і вічного життя, є оберегами від багатьох хвороб, від лиха, напасті, пожеж, блискавки, бо мають магічну силу.
Майже у всіх народів яйце вважалося джерелом життя, символом сонця, початку світу. Жреці в Єгипті ніколи не їли яєць, бо знищення зародку життя мали за непростимий гріх.
Існує дуже багато цікавих легенд про походження писанок. Одна з них пов’язана з християнством.
Коли Ісуса розп’яли на хресті, з його ран точилася кров. З кожної краплини виникала червона крашанка. А сльози Божої Матері, яка стояла під хрестом, молилась і гірко плакала, капали на ті червоні крашанки. І кожна крашанка перетворювалася на писанку. Зібравши всі писанки та крашанки в хустину, Богородиця пішла до Пілата просити дозволу, щоб поховати сина. Вона дарувала писанки дітям і наказувала їм жити у злагоді і мирі. Прийшовши до Пілата, Матір Божа зомліла, а писанки з хустини розкотилися по всьому світу. З того часу люди розписують до цього дня писанки.
За вишуканістю і витонченістю виконання писанки не поступаються всесвітньовідомим шедеврам іранських, індійських, китайських та японських мініатюр.
Весняні писанки на Україні завжди вважалися зразками вищого прояву художнього смаку. Можна сподіватися, що подальше вивчення розписів українських писанок відкриє не тільки безліч загадок праісторії східнослов’янських народів, а й дозволить краще зрозуміти джерела сучасного декоративного мистецтва України.
То ж нехай і на далі об’єднує наші серця писанка, нехай квітне рідна Україна під мирним небом в розливі золотого колосся, як писанка на віки-вічні!
http://libr.rv.ua/ua/virt/60/
|
