Прихід весни. Твір-опис українською мовою
Йти по весняному лісі – справжнє задоволення. Можливо, десь ще лежить сніг – адже все ж березень місяць на дворі!, Можливо, температура ще не зовсім висока, і доводиться надягати теплу куртку з шапкою, але все вже дихає справжнім, березневим повітрям. Така особлива атмосфера буває тільки в перший місяць весни – все вже дихає сонцем і теплом, навіть якщо вони балують нас зовсім рідко.
Як хочеться вдихнути повними легенями це повітря, повний запахів трав і дерев, розпускаються нирок і перших лісових квітів! Зовсім скоро в цьому лісі все стане зеленим, а поки листя тільки починають з’являтися на гілочках дерев-велетнів, гідно пережили цю зиму. Якщо довго-довго йти по стежці, можна вийти на галявину, де з-під снігу вже почали пробиватися квіти – і це видовище варте того, щоб пройти навіть через весь ліс. Ось тільки рвати квіти не варто – природа в наш час і так ображена настільки, що краще віддатися спогляданню її краси, а не присвоєння її. Адже вдома квіти простоять в кращому випадку кілька днів, а в лісі будуть рости місяцями.
Пройдися по лісі, спробуй увібрати в себе всю красу, всю ніжність весняної природи, всю її оживаючу, теплу суть. Доторкнися до справжнього дива – до пробуджується життя. Під льодом уже біжить річка, розбиваючи свої зимові пута, сонце вже починає зігрівати своїм теплом усе живе, а можливо, ти навіть зможеш побачити мешканців лісу – наприклад, білочок. Хто знає, може тобі навіть вдасться погодувати рудих лісових принцес з руки? На всякий випадок варто завжди мати з собою корм для лісових мешканців – адже можливість погодувати тварину випадає вкрай рідко, і запам’ятовується надовго.
А як багато в картині весняного лісу значить заливчастий щебет птахів, які приносять на своїх крилах весну і тепло? Нарешті вони повернулися з далеких країв, і тепер можуть своїм співом зробити прогулянку по весняному лісі ще краще і приємніше. Хоча, що може її зіпсувати? Єднання людини з природою в найкращу пору року – особливе і неперевершене. Адже в осінньому лісі можна насолодитися красою в’янення природи, в зимовому – повеселитися і подивитися на ліс в білому одязі, але тільки у весняному лісі природа і кожна її частина відчуваються так гостро, так яскраво.
Варто здійснювати прогулянки в весняний ліс частіше. Насолоджуйся природою, поки вона ще не зовсім переможена людиною!
http://ukrtvory.ru/prixid-vesni.html
Весна йде! (твір-опис)
Є в нашому березняку моє улюблене дерево. На вигляд береза начебто пухната. Тато сказав, що це такий вид беріз. На цю березу ми набрели випадково, гуляючи пізньою осінню в лісі. У лісі ми були самі, але увесь час відчували присутність когось невидимого. Було таке враження, що хтось раптом кинув камінчик, або важко зітхнув, або спіткнувся об корч. Усе порозумілося просто: у лісі господарювала осінь; вона скидала листя з дерев, і вони, падаючи, чіплялися за гілки і стовбури. Це й було причиною незвичайних звуків.
Залишаючи ліс до весни, ми попрощалися і з нашою берізкою. Я дістав ручку і на гладкій білій корі написав: «Не сумуй без нас, берізко, ми прийдемо до тебе навесні». І слово своє ми стримали...
За зиму напис, зроблений ручкою на корі, нітрохи не потьмянів. Але якщо восени ми були в березняку самі, то зараз усе говорило про присутність людей. У стовбурах беріз були зроблені невеликі надрізи, туди вставлені трубки, з них у банки і капав сік. Він був прозорий. Березовий сік цілющий; бруньки білокорої красуні теж використовують з лікувальною метою, а з березової кори одержують дьоготь, або деревну смолу. Але ж до нас, ще в далекій давнині, люди писали на березовій корі. Цей верхній шар кори, здертий з берези, називається берестом. Вона-то й використовувалася на Русі як матеріал для письма. Ця древня руська писемність називалася берестяними грамотами.
...Так, весна вступала у свої права. І про це свідчили не тільки прозорий березовий сік, але й теплі стовбури берізок, їхні тонкі рожеві гілочки. Я помітив, що по корі дерева пробігла мурашка. Там, де зійшов сніг, під берізками пробивалася щіточка соковитої зелені. І в прохолодному ще повітрі чулися запахи, що бувають тільки навесні.
Коли ми поверталися, я підібрав під березами шматочки опалої кори і приніс їх додому. Спробую і я написати берестяну грамоту.
http://www.ukrlit.vn.ua/mova/making/mwira.html
Весна
Весна — це чудова пора року. О цiй порi все прокидається вiд довгого зимового сну. Все починає зеленiти i розквiтати. Останнi снiги тануть на сонцi. Пташки повертаються з теплих країв, збираються великими зграями на бесiду. Ось уже остання калюжа висохла на сонцi. Навiть повiтря наповнюється радiстю. Усiм так набридла зима, що хочеться поскорiше тепла, сонячних усмiшок та веселих розваг. Ранньої весни до нас прилiтає вiвсянка. Обере собi грудочку, стане на тоненьких нiжках, заплющить очi i нiжно виспiвує, наче кличе хлiбороба виходити у поле. Весну приносять лелеки. Ще де-не-де сiрiють у низовинах острiвцi темного снiгу, ще, iнколи, приморозок сковує дрiбненькi калюжi дзвiнким льодком, а цибатi бусли вже походжають болотами. Пташки повертаються до нас здалеку: однi з них перелiтають моря, потрапляють у бурi, потерпають вiд голоду i часто гинуть, заради того, щоб дiстатися на батькiвщину. Весна! Гарно та радiсно!
http://ua.textreferat.com/referat-22690-5.html
|
