Поспішайте робити добро! Як ви думаєте, що таке добро? А що таке зло?
Упродовж всієї своєї історії людство намагається відповісти на ці вічні питання. Давайте поміркуємо разом. Мені здається, що добро в першу чергу пов'язане з умінням радіти і співчувати, співпереживати, відгукуватися на відчуття інших і тримати свою душу відкритою.
Коли ми говоримо про людину «добрий», то маємо на увазі, що він готовий ' прийти на допомогу іншому, роблячи це не заради вигоди, не на показ, а безкорисливо, за велінням серця.
Але чи можна бути добрим взагалі, ніяк не проявляючи доброту в справах? Мені здається, навряд чи. А чи можна примусити людину бути добрим? Неможливо! У англійців із цього приводу є цікаве прислів'я: «ви можете змусити коня підійти до води, але не можете змусити її пити». Добрі справи люди здійснюють за велінням серця, за наказом совісті, а не з примусу.
Чи є початком доброго відношення до людей уміння прощати? Але необхідність і готовність прощати спричиняє за собою етичний пошук. Як співвіднести доброту і поблажливість, провину і покарання? Відповіді на ці складні питання нам доводиться вирішувати все життя.
Але мені хочеться, щоб ви в будь-якій життєвій важкій ситуації пам'ятали слова Габріеля Гарсіа Маркеса: «Завжди знайдуться люди, які захочуть заподіяти тобі біль. Але потрібно продовжувати вірити людям, тільки бути трохи обережніше».
http://www.ukrlit.vn.ua/making1/agq83.html Живуть лише ті хто творить добро Створи добро», - каже давня мудрість. Це просто: досить робити з іншою людиною так, як ти хотів би, щоб чинили з тобою. Але як складно часом буває виконати старовинне правило!
Історія людства - це історія протистояння добра і зла. Війни, палацові перевороти, революції, голод, епідемії чуми, геноцид. Примирення, договори про співпрацю, достаток, спокій, торжество милосердя, взаєморозуміння. Які різні слова! Як по-різному вони звучать, народжуючи у свідомості абсолютно різні образи.
Душа людини противиться злу і прагне до добра. Є, звичайно, і такі люди, у яких це прагнення майже повністю придушене жадібністю, ненавистю, бажанням помсти, але їх не так вже й багато. Неважливо, вірить людина в Бога чи ні, проте добрі вчинки зазвичай впливають на його життя і долю позитивно, конструктивно, а злі - руйнівно. Виходить, що біблійний закон відплати («Якою мірою ти міряєш, такою і тобі відміряють») має універсальне значення.
Ласкаво має тисячу осіб. Воно може бути малим, навіть крихітним, або великим, вселюдським. Але і найменше добро збільшує загальну кількість добра в нескінченному Всесвіті. Творячи добре і уникаючи злого, людина набуває надію, а купуючи надію, він отримує віру, що веде до Любові. Життя такої людини благополучна вже тому, що руйнівні внутрішні сили, зачаток яких є в душі кожного, для нього не є небезпечними.
Шлях діяльного добра складний і навіть небезпечний. Щоб зважитися на нього, потрібно відмовитися від багатьох радощів. Життя пред'являє до такої людини особливий рахунок. На його шляху зустрічаються важкі перешкоди, які доводиться долати. Згадаймо Льва Миколайовича Толстого, а точніше, один з епізодів його довгого життя. Письменник пожертвував гонорар за роман «Анна Кареніна» однієї з російських сект, члени якої зазнавали утисків за релігійною ознакою. На ці гроші сектанти змогли виїхати до Північної Америки, де свобода віросповідання (втім, як і свобода підприємництва) завжди ставилася на чільне місце. У цьому вчинку Толстого немає нічого героїчного - письменник був заможною людиною. Але йому вдалося зробити справді благородний і корисний вчинок. Нащадки тих емігрантів і сьогодні живуть в Канаді, вільно сповідуючи свою релігію. Вони пам'ятають Лева Миколайовича Толстого, вважають його зразком моральної краси і вдячні йому.
Практика діяльного добра може стати повсякденною звичкою. Навіть дрібниці мають значення: будь-яка допомога, надана тому, хто в ній дуже потребує, вагома.
Життя, сповнена добра, ніколи не закінчується. Вона знаходить відображення в далеких нащадків, наступних по шляху правди, чесності, самодисципліни.
http://ua-referat.com/%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83_%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%83_-_%D0%96%D0%B8%D0%B2%D1%83%D1%82%D1%8C_%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%B5_%D1%82%D1%96_%D1%85%D1%82%D0%BE_%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%8C_%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE_1 Твори добро, бо ти - людина! Людям з давніх-давен відома свята істина - допоможи ближньому. Благодійність, доброчинність притаманна людям великої і досконалої душі - даємо, тому, що нам дано. Що може буде простішим і чистішим від такого бажання допомогти ближньому. Добро вимірюється чесною мірою, якщо воно іде від щирого серця.
Не говори про доброту, коли ти сам нею не сяєш,
Коли у радощах витаєш, забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово,
В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте. Людське життя... Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.
Люди, їх мільйони... Всі вони зовсім різні і чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
Так, життя кожної людини–це стежина, встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними і чорними кольорами, як у пісні „червоне - то любов, а чорне - то журба”...
А й справді, кожне життя здається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки – пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері – землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим. Тому, щоб усе було, як задумано, кожна людина повинна замислитись: «Що вона може для цього зробити?» Кожен, напевне, хоче жити в світі, де панує мир та злагода, але, на жаль, це все - утопія. Безперечно, всі прагнуть кращого життя, але не кожен прагне до цього. Дехто робить шляхетні вчинки, але це для піару, щоб бути "білим та пухнастим" в очах людей. Завжди за добрі справи людина чекає на винагороду, та це не правильно. За таких умов, ваш вчинок не принесе нікому користі. Але хіба це когось хвилює? У більшості випадків - ні.
Та іноді зустрічаються люди, яким не байдужа доля інших. Вони є життєрадісними і, зазвичай, обирають професії, які служать людям. Це вчителі, лікарі, психологи...
Тому, кожна людина, яка гідна цього звання повинна допомагати іншим - і тоді вона буде по-справжньому щасливою.
Хіба чекати плати за добро?
Нехай в руці зламається перо,
Нехай твоя зламається рука,
Що за добро добра собі чека!
Добро твориться просто – ні за так.
Так, як цвіте і опадає мак,
Як хмарка в’ється і сміється пташка,
Як трудиться мурашка-горопашка.
Хай сіє зерна скрізь метка рука,
І в океан добра тече ріка,
І не зросте із нього ковила…
Лиш так змагаймо океани зла…
Людське життя коротке і дається воно тільки раз. І кожному потрібно намагатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки.
http://tvorudobro.blox.ua/html
