Перша зустріч В той день, зимою, падав сніг,
Я був увесь засніжений.
Коли почув вдалі твій сміх,
Я був красою вражений.
Не міг сказати я ні слова,
Ти йшла мені навстріч,
Така зіркова та святкова,
То була наша перша зустріч.
(Гаюр Анастасія) ☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀ Коли б тобі бажав я сліз, і муки,
І кари найстрашнішої бажав,
Я б не викручував Твої тендітні руки
І в хмурім підземеллі не держав.
Ні, я б не став тебе вогнем палити,
З тобою б розквитався без жалю:
Я б побажав тобі когось отак любити,
Як я тебе люблю!
☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀ Коли дивлюся в небо я
Шукаю зорі в сяйві
тім яснім,
А знайти там хочу я
Твой очі голубі,
Твою посмішку яскраву,
І неповторимий сміх!
Де його найти ?
Чи смутку долинати
Щоб знов неулибнутись в міг
Чого мовчиш?Ти розкажи
Хочу щоб знав коханю
Долі мойї незнайти
Хоч і ти непрочетаєш це
Хочу щоб знав що це любов
А непростий
Дитячий жарт...
(Уляна Рахинська) ☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀ Не говори печальними очима... Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу і в пам'яті - коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.
(Ліна Костенко) ☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀ Без любові не можна жити Без любові не можна жити,
Треба всім вона з юних літ.
Без любові зав’януть квіти,
Стане сірим безликим світ.
Без любові загине казка
І душа не злетить до зір.
Доброта пропаде і ласка,
Стане сірим усе, повір.
Без любові душа зміліє,
Зникне усмішка на вустах.
Навіть білий сніжок посіріє,
І людину огорне страх.
Без любові не можна жити.
Хай у серці вона горить.
Хай душа ваша вміє любити,
Бо любити — це значить жить!
(Надія Красоткіна) ☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀ Не просто сказати те,
що у тебе на серці лежить,
а тим більше сказати це тій,
через кого це серце болить.
Йдеш у школу ти щодня,
вона прийде напевно знаєш,
та так буває, і її нема,
“я їй чужий” — чомусь гадаєш.
Проходиш ти по коридорі,
і ось вона на зустріч йде,
ти все обдумав і говориш:
“Привіт!Як справи?” тай усе.
І розумієш лиш тоді,
коли вона зайде за ріг,
що ти змовчав і не зумів,
сказати те, що так хотів.
І так проходить кожний день,
потрохи сумніви находять,
а може справді ти чужий,
чому ж інакше не говориш,
не говориш з нею про те,
про що так мрієш розказати,
про почутя свої й таке,
про що в вірші не написати.
☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀
Я хочу знати, любиш ти мене… Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!
Чи ти за мене душу віддаси,
чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса – і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.
Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене?
(Ліна Костенко) ☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀ Я знаю ту любов,
Ту ніжну, ту жаданну,
Іне з чиїхось там розмов,
Свою! Ту бездоганну!
Я вдячний долі, що зустрів тебе!
Немов те сонце серед хмар,
Не знаю чи кохаєш ти мнене,
Я люблю тебе і ти мій дар!
Як дивно, подумаю про тебе
Враз тіло обдає вогнем,
І вже не думаю про себе,
Під хмари ми з тобой махнем.
Я тебе не віддам нікому!
Дивися, дивися в очі,
Ти належиш мені одному,
Хочеш того, чи не хочеш!
Я тебе кохаю! Сподіваюсь взаємно.
Якщо так! То мені дуже приємно!
(Компаниенко Глеб) ☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀ Моя любове! Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Моя любове!
(Ліна Костенко) ☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀ В душі у січні завеснить
коли зустрінеш ти кохання
зігріє серденько в ту мить
палке в освідченні зізнання.
Кохання крила понесуть
обох в незвідані ще далі
відвертість,вірність його суть
ви обидвоє вже в опалі.
В опалі ніжності,тепла
в опалі пристрасті кохання
мороз лютує,а весна
виконує усі бажання.
І квіти щастя розцвітуть
букет зберете ви красивий
і добрим словом в добрий путь
свій рід направите щасливий.
(Ново-Ильмовский Василий) ☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀☀